Компост – багата на поживні речовини маса, приготовлена шляхом ферментації з допомогою мікроорганізмів, в основному, органічних решток рослин і в меншій мірі – тварин. Використовується як субстрат для вирощування грибів, як корм і середовище життя для черв’яків або як добриво. У процесі компостування субстрат розігрівається під впливом діяльності мікроорганізмів, тому важливо не допустити його перегріву і „вигорання” серцевини компостного бурта. Шляхом періодичного вигортання середньої частини бурта назовні і загортання зовнішньої частини всередину досягають рівномірного компостування, підтримуючи температуру близько 55°С, при якій гине більшість хвороботворних мікроорганізмів.
Вермікомпостування – процес приготування компосту і вирощування в ньому черв’яків. Вермікомпостування означає приготування і біодеградацію компосту з використанням червоних земляних (гнойових) черв’яків, які утилізують органічні відходи, пропускаючи їх через свій травний тракт і екскретують послід (син. копроліти, кастінг, вермікаст, вермігумус, біогумус) – гранулярний продукт без запаху. При цьому зростає біомаса черв’яків внаслідок їх розмноження. Цим воно відрізняється від звичайного компостування. В процесі використовують ферментовані органічні рештки як корм для цих тварин, які прискорюють деградацію органіки, перетравлюючи її.
Копроліти – чудовий гранулярний субстрат для мульчування, покращення та відновлення ґрунту, добриво для вирощування рослин. У процесі приймають участь бактерії та інші організми, які допомагають розкладати органічний матеріал. Найчастіше застосовують черв’яків родини Lumbricidae, тому ще використовують і термін лумбрікомпостування.
Вермікомпостування не створює достатньої температури, щоб убити патогенну флору, тому його краще використовувати для утилізації недоїдків, паперу, сміття з двору, або субстрату, приготовленого звичайним високотемпературним компостуванням. Воно є особливо корисним для переробки відходів їжі тому, що черв’яки споживають їх швидко і поганий запах не утворюється. Залишки їжі мають
бути подрібнені для швидшої деградації. Сирий матеріал можна використовувати у вермікомпостуванні, але для його деградації потрібно 6 і
більше місяців. Вермікомпостування не потребує специфічного співвідношення вуглецю до азоту як це є для традиційних методів аеробного компостування. Часто ідуть дебати щодо визначення різниці між послідом черв’яків і вермікомпостом. Окремі виробники настоюють на тому, щоб вермікомпостом (англ. – vermicompost) називати лише компост, який іде на переробку черв’якам, а гранулярний матеріал, який утворюється у результаті проходження вермікомпостом травного тракту черв’яків називати кастінгом (від англ. cast -екскременти тварин, їх послід).
Вермікомпост – компост, що переробляється (або вже перероблений) черв’яками. Він може містити черв’яків на різних стадіях розвитку, їх послід(кастінг), інші організми, асоційовані із процесом компостування та вермікомпостування, неперетравлені органічні та неорганічні рештки,матеріали стартового субстрату і органічних відходів на різних стадіях розкладання.
Кастінг, каст – екскременти черв’яків у вигляді гранул, однорідний матеріал (син. копроліти). Вермікастінг, вермікаст одержують відділенням
частини перетравленого черв’яками вермікомпосту від його неперетравленої решти. Після цього процесу він може містити або не містити кокони та малодь черв’яків. Кастінг та вермікастінг мають властивості близькі до властивостей гумусу ґрунту. Тому їх ще називають вермігумусом або біогумусом.
Вермікультура – це популяція земляних черв’яків (vermis – лат. – черв’як) разом із супутніми мікроорганізмами, нижчими грибами, найпростішими, комахами у органічному субстраті, який служить їм середовищем перебування та їжі. У вузькому розумінні вона може означати штам – сукупність генетично однорідних особин одного виду із певними корисними ознаками.
Вермітехнологія – система організаційно-технічних заходів із культивування та використання черв’яків у різних субстратах за певних умов з
метою одержання їх екскрементів, біомаси або в інших цілях. Використання черв’яків у системі сільськогосподарського виробництва для переробки природних органічних відходів, покращення ґрунтів та утилізації копролітів і біомаси червів. У вузькому розумінні – це технологія вирощування черв’яків, які як корм і середовище життя використовують компост, приготовлений спеціально для цього з гною, решток рослин, сміття, відходів кухонь, виробництв, що переробляють сільськогосподарську сировину тощо. У вермікультурі можна використати місцеві варіації черв’яків, які поселяються у компості при компостуванні на відкритому ґрунті або селекційовані штами та гібриди черв’яків. В основному, використовують види Eisenia fetida, Lumbricus rubellus але і Lumbricus terrestris та інші види можна застосувати для мінералізації органічних решток після їх закопування у ґрунт.
Вермікультивування – штучне утримання і розмноження черв’яків.
Що їдять дощові черв’яки.
Дощовим черв’якам можна згодовувати різні органічні відходи, які зазвичай знаходяться в побуті або садовому господарстві. Ось декілька прикладів поживних органічних відходів, які можна використовувати для годування черв’яків:
- Залишки від фруктів і овочів.
- Лушпиння цибулі та часнику.
- Кавова гуща: Використана кавова гуща містить велику кількість органічних речовин і може бути смачною стравою для черв’яків.
- Чайні листки: Використані чайні листки, які не містять штучних добавок або пестицидів, також можуть бути додані до компосту для черв’яків.
- Листя: Опалий листя з дерев і кущів – це відмінний джерело органічного матеріалу для черв’яків.
- Хліб і зерно: Застарілий хліб або продукти з зернових культур, такі як борошно, овес, кукурудзя, також можуть бути використані як частина раціону черв’яків.
- Газонні опірки та скосений газонний матеріал містять багато зеленої рослинної речовини.
- Картопеляні лущильники: Лущильники від картопель також можуть бути використані для годування черв’яків.
Завжди пам’ятайте, що черв’якам не слід давати гнилі або розкладені продукти, а також органічні матеріали, які можуть містити шкідливі хімікати, пестициди або гербіциди. Також важливо контролювати кількість годування, щоб уникнути перенаселення та перевищення швидкості розкладання органічного матеріалу.